Валюша, 56 - 28 сентября 2008 01:14

Ти знову під ранок приходиш в мої сни,щоб потім тихо віддалятися, розчиняючись в передсвітньому тумані...Кожен твій прихід - це розшматована душа, крик відчаю і болю від неможливості повторити неповторне.Прошу забуття, прошу відпустити мене, дати можливість почати життя знову,зустріти іншого,в якого я змогла б закохатися...Але для цього треба забути твої руки, очі, слова, усмішку...я вірю, що ми обов'язково будемо разом,та це буде в іншому вимірі, в іншому світі, а зараз - відпусти...

• 
• 
•